Для мешканців Запоріжжя космос став трохи ближче – завдяки івенту у Хабі Платформа «Космічні шоти: Наука Vs Кінематограф».
Організатори – Асоціація Ноосфера, разом із фахівцями у галузі космічних технологій, аналізували науково-фантастичні фільми. Шукали – де правда, а де – вигадки режисерів. І, таким чином, відзначили початок Міжнародного тижня космосу.
Ірайсат Магомедалієва: «Прошли те времена, когда каждый второй ребёнок мечтал стать космонавтом. Современные дети видят себя с полицейскими, и бизнесменами, и блогерами. Хотя работать в сфере космических технологий – может быть реально, если идти к своей цели. Пример – выходец из Запорожья, основатель аэрокосмической компании Максим Поляков, который сейчас живёт в США в Кремниевой долине. Он же – основатель Ассоциации Ноосфера, которая развивает в Украине космические технологии через образовательные проекты. Вот и сегодня в Хабе Платформа Ноосфера показывает и анализирует научно-фантастические фильмы. Здорово, что Платформа притягивает к себе таких вдохновляющих людей».
Аналізували кіно запрошені фахівці – астроном і провідний спеціаліст Дніпровського планетарію, яка понад 45 років читає лекції про космос та відслідковує знакові події й відкриття в астрономі Людмила Марченко, фізик, спеціаліст за фахом «Твердотільна електроніка» Дмитро Гладун, заступник начальника відділу загальної збірки рідинних двигунів у Space центрі Noosphere “Flight Control” Андрій Яценко та професор, завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики Запорізького державного медичного університету Сергій Павлов.
Ділимось цікавими фактами:
Чи справді у відкритому космосі можна так жваво рухатись, як героїня фільму «Гравітація»?
Космонавти рухаються дуже повільно у відкритому космосі. Робота у скафандрі – це тяжка праця. Вони намагаються рухатися повільно та обережно, тому що будь-який мікро-рух провокує віддачу. Тому вони намагаються різких рухів не роботи, щоб не отримати безконтрольних ефектів.
Космонавт знаходиться у скафандрі, що є замкнутим простором, що передбачає спеціальну систему «теплозйому» з поверхні тіла. Там завдання не стільки зігрітися, а навпаки – охолодитися, тому що у космосі дуже важко позбавитися від тепла: немає повітря, немає конвективного теплообміну. Конструкція скафандру не дає великої мобільності. І за рахунок перепаду тиску (ззовні – повний вакуум, всередині – сама атмосфера) скафандр стає роздутим, і рухи стають скутими.
Температура у космосі може бути різною. На сонячній стороні може нагріватися до 200 градусів. З тіньового боку – може сягати до мінус 200. І скафандр повинен цілі коливання компенсувати. Але для того, щоб загріте тіло охолодити, для цього потрібно дуже багато часу. Змерзнути у космосі складніше, ніж зігрітися.